ДО КНИГИ РОЗВИТКУ МАШІВСЬКОГО РАЙОНУ В 1967-2013 РОКАХ
(Матеріали підготував Олексій ЗІНЧЕНКО )
Споживча кооперація на Машівщині була представлена хлібозаводом добовою потужністю 26 тонн хлібобулочних виробів, кондитерським цехом цехом безалкогольних напоїв відділенням, що займалося виробництвом хлібного квасу. Сам хлібозавод декілька разів піддавався реконструкціям, у ході яких завод добудовувався та переводився з вугілля на рідке паливо (1974 рік). Також підприємство переплановувалося вцілому та було переведене на безтарне зберігання та транспортування борошна. Запроваджувалися нові технології та комплексна механізація всіх трудових процесів (1982 рік). Хлібопекарські печі та котли перевели на газ. У цей час був збудований кондитерський цех та реконструйовано цех виробництва безалкогольних напоїв. А при хлібозаводі відкрили магазин «Гарячий хліб».
Прийняття таких заходів дозволило забезпечувати населення району якісними хлібобулочними виробами. В окремі випічка сягала 17-18 тонн. Чутка про якість та смакові властивості продукції, що виготовлялася на кооперативному комбінаті, сягала за межі району. Багато хто, проїжджаючи через Селещину, зупинявся, щоб купити селещинського хліба чи ситра.
Після 1991 року в районі виникло безліч кустарних пекарень, через що відбувся «розвал» хлібозаводу. Та зараз жодна з цих пекарень не функціонує, а хліб в приватні підприємства завозиться звідусіль (інколи навіть за 100-150 кілометрів).
Усю діяльність споживчої кооперації забезпечувала автоколона райспоживспілки, яка базувалася в Селещині. Там були збудовані в 1975 році добротні гаражі, майстерні, побутові приміщення для персоналу. Вона налічувала 47 одиниць транспорту різного призначення вантажопідйомності. Багато вантажів одержували відправляли залізничним транспортом. Основні з них: продукція, заготовлена заготконторою, різноманітна тара, мінеральна вода, пиво, кондитерські вироби, сіль, будівельні матеріали, а до 1982 року — вугілля, брухт таке інше.
Організаційна побудова Машівської райспоживспілки
Діяльність райспоживспілки регулювалася законом «Про споживчу кооперацію», який діяв у колишньому Радянському Союзі та був прийнятий в 1992 році в незалежній Україні. А також Статутом Машівської райспоживспілки, що був розроблений з урахуванням конкретних місцевих умов приймався на зборах уповноважених пайовиків, що регулярно проводились в райспоживспілці.
Пайовиками споживчих товариств було майже все доросле населення району. А чисельність сягала понад 15 тисяч. Вони сплачували вступні членські внески. Згідно з положенням статуту, пайовики мали переважне право в придбанні товарів, брали активну участь у діяльності споживчих товариств райспоживспілки шляхом обговорення голосування, органів управління діяльністю райспоживспілки. Керуючим виборним органом було управління райспоживспілки на чолі з головою управління. Різного роду районні структури, управління райспоживспілки вбачали важливу роль в діяльності структурних підрозділів споживчої кооперації. До всього всіляко сприяли розвитку галузі та задіювали до цього керівників організацій підприємств. Тому вдавалося кооператорам вирішувати нелегкі завдання.
Добру пам'ять про себе залишили, працюючи на різних посадах в різний час Григорій Арсентійович Басараб, Антоніна Михайлівна Шерстюк, Кузьмівна Видюк, Іван Федотович Степаненко, Микола Павлович Губа, Леонід Ларіонович Липоватий, Марія Іванівна Корзіна, Іван Миколайович Калінович, Володимир Микитович Литвин, Михайло Миколайович Мацюцький, Станіслав Леонідович Боровик, Андрій Андрійович Есаулов, Марія Абрамівна Карпенко та багато інших.
Протягом усіх минулих років торгівельна діяльність та різного роду заготівлі також проводилися. Та тільки з організацією Машівського району почалося розширення сфери. Так, якщо в 1959 році на території району налічувалося 7 магазинів, то в 1989-му — вже 13, а також кафе-ресторан, хлібозавод, ситроцех, кондитерський цех.
Хлібозаводом у вироблялося близько 4 тисяч тонн хлібобулочних виробів, 90 тонн кондитерських виробів, 6 тонн карамелі, 60 тисяч декалітрів ситра.
Робота, яку проводила споживча кооперація на території району, приносила зручності мешканцям сіл. Бо, окрім того, що кооператори обслуговували, сільські мешканці здавали лишки сільськогосподарської продукції, що вирощувалася вироблялася в господарствах.
На закінчення хочу сказати, якщо ми маємо надію на достойне життя в майбутньому, то слід з глибокою повагою відноситись до здобутків та досягнень попередніх поколінь. Адже вони внесли вагомий вклад у справу розбудови як Машівського району (малої батьківщини для багатьох сотень тисяч вихідців цього краю), так держави в цілому.
