ДО КНИГИ РОЗВИТКУ МАШІВСЬКОГО РАЙОНУ В 1967-2013 РОКАХ
(Матеріали підготувала Марія Павлівна Григоренко, додаток)
— З теплотою в серці згадую людину, яка свої вміння, теплоту душі віддавала людям. Це лаборант лабораторії Василь Вікторович Козерод. Василь Вікторович завжди був готовий прийти на допомогу людям, до всього — ще й хороший наставник для молодих спеціалістів.
А хто не любувався каштановою алеєю, що розрослася біля колишнього приміщення терапевтичного відділення центральної районної лікарні. Ще в 60-х роках саме з його легкої руки були висаджені каштани, проростив. А потім організував людей, щоб висадили. Колектив задоволенням підтримав ідею лаборанта лабораторії. Кожного дня саджанці поливали, дбайливо доглядали. А тепер ми маємо змогу милуватися такими прекрасними деревами.
У 1961 році після закінчення Вінницького медінституту з червоним дипломом була направлена в Машівську районну лікарню на посаду лікаря акушер-гінеколога Ніна Семенівна Мирошниченко. Вона повністю поринула в роботу. Усе молодому спеціадісту було силу. Ніна Семенівна — це лікар Бога. Вона пройшла курси практично відразу почала оперувати. Скільки людських життів врятувала ця жінка своїми золотими руками, не перелічити.
Коли в пологовому будинку виникала загроза життю породіллі, вона, не дивлячись на погоду, на час доби, причини, кидала власних малих дітей бігла, щоб врятувати життя матері дитини.
Не дивлячись на те, що мала великий обсяг роботи на основній посаді, Ніна Семенівна ще й очолювала партійну організацію районної лікарні, була головою районного комітету профспілки, брала активну участь у художній самодіяльності. За свою професійну майстерність, за людяність, доброту Ніна Семенівна назавжди залишилась в колег та багатьох жінок району. Вона була відмінником охорони здоров’я просто професіоналом справи.
Поливаних, Бориса Галактіоновича Тамари Данилівни, приїхала в район в 1960 році. Борис Галактіонович спочатку був лікарем-хірургом, Тамара Данилівна лікувала найменшеньких жителів Машівщини. Це подружжя зробило вагомий внесок у охорону здоров’я району. Борис Галактіонович 1962 року, як головний лікар району, приклав багато сил та вміння для введення в нового приміщення стаціонару, де мали розташуватися терапевтичне, хірургічне, дитяче відділення відділення швидкої допомоги.
У районі постійно проводився День донора. Це було як свято. так організувати заходи здачі крові тільки Борис Галактіонович. Поливані жили життям лікарні. Це Бога. Тамара Данилівна пішки обходила всіх дітей до року. Коли надійшов виклик до дитини з села Дмитрівки машина туди не могла доїхати, то вона на руках винесла хворе маля до траси. Життя дитини було врятоване.
(Далі буде).
