6 квітня 1981 року я приїхав у рідне село Ряське, перед тим працював головою колгоспу в Шишацькому районі. Іван Сергійович Ірза, тодішній голова колгоспу ім..Леніна запропонував мені посаду заступника по кормо виробництву де я пропрацював до вересня 1981 року, а у вересні був обраний головою профкомітету колгоспу ім.. Леніна. В червні 1982 року були вобори до місцевих рад мене обрали головою виконкому Ряськівської сільської ради. Після того як у 1981 було пущено в експлуатацію адмінбудинок, депутати у 1982році підняли питання про благоустрій центру села , закупили металеві парканчики, були встановлені біля БК, школи ,лікарні, торгового центру, адмін. будинку . До листопада 1988 року працював головою виконкому Сільської ради,за цей час було проведено озеленення села, завезено висаджено ялинки, туї, горобину, обладнану кімнату урочистих подій де й до сьогодні рящанські молодята беруть шлюб, а перед тим реєстрували у сільському клубі. Згадую,що перша пара, яка реєструвала шлюб у щастя Їжак Леонід Іванович Паталаха Тетяна Іванівна. На кожне свято силами учасників художньої самодіяльності проводились концерти,а на кожний Новий було організовано поздоровлення з Дідом Морозом Снігуронькою , колядниками в усіх установах організаціях, а також в колективні господарства. Якщо була хороша снігова погода то на санях кіньми. Проводили свято Проводи зими на стадіоні. В 1985 році в наше село було завезено усім бажаючим шифер. Щоб перекрити дахи соломою,посилали автомашини в Росію по шифер. Колгосп будував будинки для працівників господарства бажаючі будуватись отримували будматеріали через планову та колгосп, виділявся цемент,шифер.
А з листопада 1988 року на зборах трудового колективу я був обраний одноголосно головою колгоспу ім..Леніна, так як попередній голова колгоспу Довгополий Юрій Кирилович був обраний другим секретарем Машівського райкому Компартії України. Щоб прогодувати худобу пустили в кормоцех, на якому виготовляли з малясу брагу трактором з діжкою розвозили по фермах . що поливати солому. В 1989р перед жнивами побудували крите зерносховище, в яке можна було вивантажувати зерно машинами будь-якої грузопід’ємності, в яке заклали 300 тон ячменю. В 1989 році був виконаний план продажу зерна державі за що було виділено автомобіль УАЗ-469, було закуплено форму для футбольної команди «Оріль» команда тримала першість
Своїми силами колгосп будував дороги. Так була побудована дорога млина до бази відпочинку, яку в 1986 році будував Карлівський мехзавод.
В селі не полишали мрію мати газове опалення будинків, але щоб провести з місця врізки в Грабівщині,а це 6 кілометрів потрібні труби. Дізнавшись, що у Москві Метробуд продає труби за готівку, правління вирішило придбати поїхав по труби Баран В.Т. який на той час був в колгоспі експедитором в 1990 році привіз В цьому ж році Полтававодбуд вирили траншеї роторним копачем ми почали шукати підрядчика, нам порекомендували Агрогазбуд ПП Боксера
В 1991 році проведено реконструкцію дороги до МТФ-2, МТФ-3,також почали проводити водогін по селі. На горі та в центрі було зварено 5 водонапірних башт, використані бочки з сокоцеху та труби великого діаметру башти варили своїми силами. В 1992 році в бувшій тракторної бригади обладнали коптильно-ковбасний цех. В 1993 році отримали першу продукцію копчену птицю, ягнят, сало, окости також проведено пробу виробництва ковбас. Старе приміщення школи перебудували колгоспну їдальню., де готували обіди сніданки.
В цьому ж році на території СТФ-2 було обладнано шлакоблочний цех, який виготовляв шлакоблок для потреб господарства та населення , завідувачем цеху був Баран В.В.
Проведено капітальний ремонт лазні. Обладнано сауну. Був відкритий колгоспний магазин в приміщенні автобусної зупинки , продавцем була Кладій Н.В. Будували багато , капітально відремонтували млин та олійницю, побудували приміщення майстерні ремонту техніки з кран-балкою та різними станками. В 1994 року в приміщенні старого дитсадка було обладнано пекарню, яка випікала хліб для колгоспної , школи та .Харчування учнів Ряськівської школи та хворих було повністю на плечах колгоспу.В 1990 році були запроваджені стипендії учням відмінникам хорошистам.
Було переобладнано установку для охолодження молока.
Головою колгоспу я працював до 1994 року, саме до жовтня 1994 року селяни отримували постійну зарплату хоча по інших господарствах вже більше року не отримували. В той час по направленню колгоспу в інститутах та технікумах навчалось 8 осіб.
Колгосп закінчував своє існування, але на плечі лягла нелегка ноша допомогти організувати газифікувати село, донести тепло в кожну домівку.
Зараз наше село майже повністю газифіковане за виключенням кількох вулиць.
Надіюся , що зараз настав час відродження села, адже в ньому жити нашим нащадкам....
Далее...
